Історія м. Чернівці: перші майданчики та вулиці нашого міста
- 21.11.2009 15:30Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави. Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону…
Цей процес забудови робився не так легко. Саме про перші майданчики та вулиці нашого міста мова піде далі.
До приходу австрійців Чернівці за своїм виглядом швидше нагадували велике село: розкидані поміж пагорбами хатини міщан були оточені городами та садками, тож до такої забудови якнайменше пасувало урбаністичне поняття "архітектурний ансамбль". Порівняно густіше був заселений старий єврейський квартал, який обіймав район сучасної вул. Анрі Барбюса з прилеглими вулицями; його називали "Єврейським містом", у тодішній різномовній вимові чернівчан - "Жидівським містом", чи "Юденштадтом" ("Juden-stadt"), або ще - "Долішнім містом". Головною артерією цього кварталу була вулиця, яка так і називалася - Головною, або Жидівською, чи Юденґассе (ще - Жидівською Головною, або Великою Жидівською вулицею - Judische Hauptgasse, Grosse Judengasse); нерідко це була й збірна назва всього кварталу.
Жидівська Головна пролягала через найстаріші міські майдани, а за сумісництвом - і торжища "Долішнього міста": Фонтанний (Springbrunnenplatz) та Старий Ринок (Alten Markt) - і виводила до "Горішнього міста". Фонтанний майдан лежав у районі теперішньої тролейбусної зупинки "Вул. Петра Сагайдачного", на злитті вулиць А.Барбюса, П.Сагайдачного, Головної, Б.Хмельницького і Гагаріна. Назва площі виникла від фонтану, який уже в австрійський час було вимурувано довкола артезіанського джерела, виявленого тут ще в давнину і живило довколишній квартал. Фонтан простояв посеред майдану десь до 1894 року, коли був зруйнований під час проведення нового водопроводу, успадкованого Чернівецьким водоканалом. Фонтанний майдан мав і народну назву - "Шіфа", яку підказав розташований на площі заїжджий двір із корчмою "Під Золотим Кораблем (чи Шіфою)". Ця назва згодом, як пригадуємо, була перенесена на весь квартал у розвилці сучасних вулиць Головної і Шолома-Алейхема. Від майдану отримала назву й частина вулиці Жидівської Головної, що тягнулася до Старого Ринку, а також наступний відрізок до перетину з вулицею Турецької Криниці. Фонтанна нині є частиною вул. П.Сагайдачного.
По темі:
Фото старовинних Чернівців початок 20 ст.
Старий Ринок розташовувався на злитті сучасних вулиць П.Сагайдачного та Шолома-Алейхема. Від нього Жидівська Головна піднімалася до площі Святого Хреста в "Горішньому місті". Пізніше саме за цим відрізком вулиці закріпилася стара історична назва Жидівська (Єврейська), або ще Верхня Жидівська вулиця, нині це вул. Шолома-Алейхема, - а Нижньою Жидівською називали Фонтанну.
Старі вулички - криві й завжди у грязюці - неймовірно дратували педантичних австрійців, тож одним із перших господарських кроків нової влади у Чернівцях стало впорядкування цих артерій міста. Вже 1780 р. було прокладено нову вулицю, Львівську, від центру "Горішнього міста" - площі Святого Хреста - до старого Фонтанного майдану. Поступово її продовжили вгору, до майбутнього майдану Ринок, і вниз, сучасними частиною Гагаріна й Нікітіна, аж до Пруту, тож вона перебрала на себе функції головної міської артерії й стала називатися Головною Львівською. Це була перша чернівецька вулиця, яка мала гравійне покриття й була обладнана стічними канавами, тож її гучно іменували "шоссе". Після перепланування міських вулиць у 1880 р. назва "Головна" з додатком прізвища діяльного глави військової адміністрації генерала-майора Енценберґа - як Енценберґа-Головна (Enzenberg-Hauptstrasse) - закріпилася за частиною Львівської: від Фонтанного майдану до Ринку, якого на початках австрійської доби ще не було.
Найпершим майданом "Горішнього міста" була площа Святого Хреста, яка була, власне, і першим архітектурним ансамблем старих Чернівців. Її обличчя сформували перші адміністративні споруди - "Генеральський дім" та "Дім полковника" і римо-католицький костьол: початково маленький гарнізонний дерев'яний, якого 1814 р. змінив величний мурований храм Воздвиження Святого Хреста. На місці старого костьолу було встановлено кам'яний хрест, який і дав назву площі. Від цього тодішнього центрального майдану в усі кінці міста розходилися вулиці, які забудовувалися і подовжувалися разом із ростом міста.
Після прокладення впорядкованого Головного Львівського "шоссе", вулички "Долішнього (чи Єврейського) міста" відчутно програвали при порівнянні, тож Жидівську (Єврейську) перестали називати Головною. Щоби старі вулички дорешти не ганьбили обличчя головного міста краю, окружна влада 1793 р. розпорядилася, "як личить статусу краю", вирівняти і покрити гравієм "вулицю у Єврейському місті, а саме: починаючи від заїжджого двору "Під Золотою Шіфою", де вона відгалужується від прокладеної цісарської траси (тобто Головного Львівського "шоссе" - прим. І.Ч.), до криниці за "нормальною" школою (Турецької криниці), а відтак вулицю, що піднімається від Єврейського міста вгору до Генеральського дому". Отже у розпорядженні йшлося про впорядкування Фонтанної та Верхньої Жидівської вулиць.
Натомість теперішня центральна частина міста в ті далекі часи була ще подекуди вкрита зарослями дерев та кущів. Так, для будівництва готелю й корчми "Під Трьома Коронами" (будівля стояла на розі Центрального майдану й вул. Кобилянської), яке розпочалося 1786 р., довелося спершу викорчувати пеньки. У ті роки ще можна було знайти місце під забудову на майбутній вулиці Ратушній (вела від ратуші до монументу "Чорного Орла").
Згідно з повідомлень хроніки римо-католицького костьолу, місцевість й узвишшя за міським театром (там, де чернівчани бенкетували з нагоди складення присяги Австрії) свого часу були зарослі густим лісом. Сьогоднішнім чернівчанам важко повірити в те, що нерідко вночі до осель тодішніх городян від лісу долинало вовче виття. Перший настоятель костьолу Вінценц Кеккерт розповідав, що власноручно застрелив одного такого сіроманця. Ще на початку ХІХ ст. окружна влада неодноразово зобов'язувала Чернівецький магістрат влаштовувати облави на вовків, "бо траплялося багато випадків, коли люті вовки кусали людей".
Проте ні сіроманці, ні дикі хащі не могли зупинити поступу Чернівців, що прагнули стати європейським містом. Під час одного з візитів до Чернівців цісаря Йосифа ІІ начебто народилася ідея закладення у "Горішньому місті" великого майдану - так було започатковано створення майбутньої головної міської площі Ринок, нинішньої Центральної. В ті часи на цьому місці були приватні ділянки близько десятка городян. Відомо, що 1787 р. один із них на ім'я Ніколаус Фелькер, власник готелю, офірував для цієї благородної мети приналежну йому парцелю, яка лежала якраз посередині майбутньої площі.
Степан Карачко, член спілки архівістів України
Коментарі (0)
Другие новости:
- 21.11.2024 14:56
- 15.11.2024 13:14
- 15.11.2024 12:27
- 08.11.2024 11:46
- 31.10.2024 11:40
- 30.10.2024 09:01
- 29.10.2024 16:37
- 29.10.2024 09:25