Син Єсеніна жив та працював у Чернівцях
- 22.07.2009 09:29Син Єсеніна у Чернівцях
При роботі з архівними документами, Державного архіву Чернівецької області провідний спеціаліст, Кугенко Олег Ігорович виявив документ, що стосується сина Сергія Єсеніна. Довгий час документ був не виявлений про перебування Олександра Сергійовича Єсеніна – Вольніна у місті Чернівці. Виявлено його заяву на отримання квартири у місті Чернівці від 05.07.1949 року та рішення виконкому Міської ради депутатів трудящих від 14.07.1949 року за падписом голови міської ради Котко Полікарп Архипович.
До цього йому була виділена кімната у гуртожитку ЧДУ у який він не міг проживати в зв’язку з переїздом матері та дружини на Буковину.
Трохи біографії:
Народився Вольнін Олександр в Ленінграді в 1924 р. Син поета Сергія Єсеніна ( не законно народжений).
У 1946 р. з відзнакою закінчив механіко-математичний факультет Московського університету. Під час Вітчизняної війни не був покликаний в армію через психіатричного діагнозу (клеймо душевнохворих супроводжували його всі роки життя в СРСР).
Ще в студентські роки він став відомий як поет, неодноразово виступав публічно з читанням віршів. У 1949 р., закінчивши аспірантуру НДІ математики при МДУ і захистивши кандидатську дисертацію з математичної логіки в Чернівецькому університеті. Тут він незабаром був арештований органами держбезпеки за читання своїх віршів у колі близьких друзів і відправлено на примусове лікування в Ленінградську спецпсіхлікарню.
Про знайомство з майбутньою матір’ю Надією Вольніною.
У 1920 році Есенин познайомився з поетесою та перекладачкою Надією Давидівной Вольніною.
Надія з юності писала вірші, брала участь у роботі поетичної студії "Зелена майстерня" під керівництвом Андрія Білого, восени 1920 року примкнула до течії імажіністів. Тоді почалася дружба з Сергієм Єсеніним. Публікувалась свої вірші, читала їх з естради в "Кафе поетів" і "Стійлі Пегаса" - так називається "кавовий" період поезії. 12 травня 1924 року, після бурхливого роману з Есеніним в Ленінграді народився син Сергія Єсеніна та Надії Давидівни Вольніной. Який у майбутньому стане відомим вченим-математиком, правозахисником та послідовником свого батька.
У 1950 р. Вольнін був висланий в Караганду, де потоваришував зі знайомими ще по Москві поетами Наумом Коржавіним і Юрієм Айхенвальдом.
В 1959 р. Вольніна знову помістили в психіатричну лікарню з діагнозом шизофренія і протримали там близько 2 років. Тим часом за кордоном, за його бажанням, були опубліковані його філософське есе під назвою «Вільний філософський трактат» і збірник віршів «Весняний лист» - другий після справи Бориса Пастернака. Це випадок, коли радянський громадянин наважився друкуватися за кордоном під власним ім'ям.. По виході з лікарні в 1961 р., Вольнін став позаштатним науковим співробітником Інституту наукової інформації (ВІНІТІ) і працював там до від'їзду з СРСР. Займався реферування та перекладами зарубіжної математичної літератури, писав статті для «Філософський енциклопедії».
Есенин-Вольнін - один з основоположників правозахисної ідеології: він пропагував ідею апеляції до радянських законів з метою виправдання дій інакомислячих. При цьому він не тільки говорив про це у колі друзів, але й здійснив ряд практичних кроків в рамках правового підходу до вирішення суспільних колізій.
Після арешту в вересні 1965 р. письменників Юлія Даніеля та Андрія Синявська Вольнін склав (спільно з Є. Строевой і В. Нікольський) текст «Цивільного поводження» з закликом зібратися 5 грудня 1965 р. на Пушкінській площі в Москві на «мітинг гласності». Наприкінці 1967 - початку 1968 р. Вольнін став одним з організаторів петиційної кампанії навколо «процесу чотирьох». Написана ним у 1968 р. «Пам'ятка для тих, кому доведеться допити» служила незамінним посібником для дисидентів в їх правовому протистоянні радянської каральної системи.
Черговий висновок Вольніна в психіатричну лікарню (1968) викликало широку кампанію протесту серед радянських і зарубіжних математиків в тому числі та академіка Андрія Сахарова з яким він співпрацював.
У листопаді 1970 р. Вольнін став експертом Комітету прав людини - незалежної асоціації, ставив своїми цілями вивчення проблем прав людини та правове просвітництво в СРСР.
Брав участь у роботі Комітету, написав кілька доповідей про право на захист та про право психічно хворих і про міжнародний пакт про права людини
. У 1972 р. Радянський уряд змусив його емігрувати до Сполучених Штатів Америки, де він продовжував займатися наукою і правозахисною діяльністю.
По углам заснули мухи
По углам заснули мухи,
Жадно жрут их пауки;
Чинят кислые старухи
Пропотевшие носки;
Головой тряся плешивой,
Одноглазая в очках
Поднимает спор крикливый
О тринадцати рублях.
Говорит, как ведьма злая:
«Всякий воровать горазд!»
Ей в ответ твердит другая,
Что ни черта не отдаст
(Черный плат надет на стерве;
Весь в морщинах, рот обвис;
То ли сопли, то ли черви
По морщинам полились...).
Мальчик спит под образами;
Ничего не знает он,
И закрытыми глазами
Точно в книгу смотрит в сон.
...Одноглазые злодейки
Будто штопают носки,
А в углах - четыре змейки
Засыпают от тоски,
А снаружи – холод лютый, И проходят стороной
Полулюди, полуспруты,
Все ломая за собой...
...Пожалели б хоть младенца,
Не кричите: он ведь спит! –
Так, сморкаясь в полотенце,
Пелагея говорит.
И к перстам прижатым пальцем
Перекрещивает плоть..
«Всем нам, грешникам-страдальцам,
Двери в рай открой, Господь!»
...Полотер огромной ложкой
Набивает рот пшеном,
И компания с гармошкой
Веселится под окном,
И на души всем страдальцам
Горько капает уют,
И дрожит под одеяльцем
Полумальчик-полуспрут.
Москва, I – 1941
Шизофрения
... Я дождался конца болтовни докторов
И пошел к ней. Смеркалось.
Я вошел и сказал, что не буду здоров...
- Рассмеялась!
...Я ей все рассказал (был белей мертвеца),
От конца до начала, -
Рассмеялась, как будто иного конца
От меня и не ждала...
...А на улице тихо светила луна –
И не только поэтам:
В эту лунную ночь разыгралась война
Тьмы со светом, -
И она (если все это было во сне, -
Значит, сон лицемерил)
Говорила так долго, и все о войне...
Я молчал и не верил,
Что сжигают Варшаву, Париж и Москву
Ради стран или денег:
Просто бьется в припадке, кусая траву,
Великан-шизофреник.
IX - 1941
Підготував Степан Карачко, краєзнавець, для "Платинової Буковини"
Коментарі (0)
Другие новости:
- 21.11.2024 14:56
- 15.11.2024 13:14
- 15.11.2024 12:27
- 08.11.2024 11:46
- 31.10.2024 11:40
- 30.10.2024 09:01
- 29.10.2024 16:37
- 29.10.2024 09:25