Національне відродження на Буковині
- 01.07.2009 14:52
Початок розбудови незалежної української держави можна вважати з прийняття 16 липня 1990р. Верховною Радою УРСР „Декларації про державний суверенітет”, яка проголосила невід’ємне право українського народу на самовизначення, верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади республіки в межах її території.
Історичне значення Декларації полягало в тому, що вона поклала початок мирному відродженню незалежності України.
Прийняття 24 серпня 1991р. Верховною Радою історичного документу – „Акт проголошення незалежності України” припинило існування Української Радянської Соціалістичної Республіки і проголосило появу незалежної держави – Україна.
Це був документ величезної історичної ваги, підтверджений всенародним референдумом 1 грудня 1991 р. В ньому взяло участь 84,2% виборців, з яких 90,3% проголосували за незалежність України.
Важливим етапом в українському державотворенні й законотворчості, у розвитку українського суспільства і держави стало прийняття 28 червня 1996 р. нової Конституції України. Процес її прийняття був дуже тривалий і складний, але це вже історія.
Масове пробудження національного відродження на Буковині розпочалось у 1988 року також поступово починають з'являтись неформальні об'єднання. Актуальними стають традиційні тоді теми післячорнобильської екології і чернівецької алопеції, відродження української мови. Центром політичного життя в Чернівцях стає університет. Саме тут утворився "Науково-мистецький клуб", та "Зелений рух Радянської Буковини". В цей час утворюється в області громадська організація "Оберіг" та Українська гельсінкська група.
Буковинці у формі багатотисячного мітингу демократичних сил, який відбувся 25 серпня на Радянській площі. Промовці, зокрема депутати міськради від Демблоку, висунули вимоги націоналізувати майно КПРС-КПУ й усунути символи більшовицької ідеології. Крайова організація Руху опечатала приміщення обкому КПУ. Водночас лідери опозиції закликали своїх однодумців до відповідальних і зважених кроків. Тому "серпнева революція" в Чернівцях обмежилася висуненням радикальних вимог до влади і підняттям українського національного прапора над мерією та облвиконкомом.
Величезний вплив на політичну активність в регіоні мав фестиваль "Червона рута", що відбувся в Чернівцях 17-24 вересня 1989 року. Вперше Чернівці так масово побачили національну символіку. Після проведення фестивалю особливої активності набуває студентський рух. Цьому опосередковано сприяє своїми діями місцева влада. Призначений Рухом мітинг в Чернівцях на 15 жовтня 1989 року, міськвиконком відмовився санкціонувати. Рух відмовився виконати це рішення, але все ж таки провів цей мітинг. Наступного дня були заарештовані організатори мітингу, серед яких були і два студенти - Костя Бондаренко і Сергій Солтук.
На виконання цих вимог позачергова сесія міської ради 29 серпня ухвалила взяти на свій баланс майно КПРС-КПУ на території міста, демонтувати пам'ятник Леніну в Чернівцях та протягом місяця перейменувати чернівецькі вулиці й площі, назви яких "пов'язані з ідеологією і практикою тоталітаризму". Більшість цих ухвал були втілені в життя досить оперативно, хоча в окремих випадках не без комічності. Так, на будівлі міськради вивісили національний прапор, виготовлений за зразком радянського: синя барва займала одну третину, а жовта - дві третини. 6 вересня, близько полудня, без особливої помпезності, на Центральному майдані було демонтовано один із головних символів старої епохи - пам'ятник Володимиру Ульянову (Леніну), який стояв там від 1951 р.
Установча конференція обласної організації Соцпартії відбулася в Чернівцях 23 травня 1992 р. за безпосередньою участю лідера українських соціалістів й одного із яскравих вітчизняних політиків 90-х Олександра Мороза. Побіжно зауважимо, що й самі соціалісти впродовж усього десятиліття мали певний вплив на політичне життя краю.
30 жовтня 1991 р. депутати міської ради більшістю голосів (68 проти 29) обрали чернівецьким головою лідера Демблоку Віктора Павлюка - наукового співробітника відділення Інституту матеріалознавства АН СРСР. В історії міського самоуправління Чернівців це був другий український демократ на посаді міського голови - після Осипа Безпалка, який обіймав цю посаду протягом короткого терміну української влади на Буковині на початку листопада 1918 р
Пошук символів та ідей, які би згуртували чернівчан, незалежно від етнічного походження та політичних уподобань, закономірно підвів нових господарів ратуші до необхідності відродження традицій старих Чернівців, зокрема міської символіки, свят. Уже 2 червня 1992 р. Чернівецький міськвиконком ухвалив відновити історичний герб міста австрійської доби. Його опис було виявлено істориками серед документів Державного архіву Чернівецької області: "Червоний щит, на якому відчинена міська брама, змурована з каменю й увінчана сімома зубцями. Над зубцями - вісім каменів у два ряди по чотири, камені верхнього ряду дещо менші, ніж нижнього. У прочиненій брамі видніється червоноязикий позолочений двоголовий орел. Під міською брамою - дві перехрещені лаврові гілки, перев'язані червоно-білою стрічкою. По головному краю орнаментальна бронзова окантовка щита завершена срібною мурованою короною з п'ятьма помітними виступами". У відновленому за історичним зразком гербі замість імперського двоголового орла було вміщено державний символ нової України - золотий тризуб, відповідно, стрічки теж замінено на національні синьо-жовтої барви. Уже 17 липня 1992 р. сесія міської ради затвердила описи та ескізи нових герба і прапора Чернівців, відновивши таким чином перервану 1918 р. стару міську традицію. 9 жовтня майстерно виготовлені чернівецькими різьбярами по дереву та вишивальницями герб та прапор міста були урочисто посвячені перед входом до мерії священнослужителями православної, греко-католицької та католицької церков.
У середині вересня 1992 р. Чернівці вперше відзначали День міста, який відтоді став одним із найяскравіших і найулюбленіших свят чернівчан, особливо молодшого покоління. У вітальній картці, випущеній міською радою з нагоди чергового Дня міста, 17-19 вересня 93-го, пропагувалася нова ідея - чернівецького міського патріотизму, яка мала відгук у серцях багатьох городян. Відповідно День міста було визначено як "спільне родинне свято усіх чернівчан", як "час, коли ми всі, незалежно від національності, віри, переконань та уподобань, усвідомимо себе частиною великої неповторної єдності - громади мешканців Чернівців". Віддавалася данина попередникам: "Це день пам'яті всіх славетних та незнаних мешканців нашого стародавнього граду, які протягом восьми століть будували місто, наповнювали його шляхетним і високим духом". А водночас звучав заклик до відповідальності перед наступними поколіннями чернівчан: "По тому, яким залишимо ми своє місто у спадок нащадкам, вони даватимуть оцінку нам".
Серед таких дражливих питань, які порушували перед владою новостворені національно-культурні товариства, чи не на першому місці фігурувало повернення колишніх будівель народних домів, які у свій час були збудовані на кошти національних громад краю, а в 40-х експропрійовані радянською владою. Однак більшість цих приміщень використовувалися під культурні заклади (наприклад, у колишніх Польському та Німецькому народних домах розташовувалися кінотеатри, у Єврейському домі був палац культури виробничого об'єднання "Восход", у якому працювали десятки колективів художньої самодіяльності). Їхня ліквідація ущемляла інтереси значно більшого числа городян, ніж було представників поріділих згаданих національних громад. І все ж міська влада посприяла відновленню історичної справедливості: 23 жовтня 1991 р. ухвалено рішення про взяття на баланс міста будівель народних домів і надання приміщення в них відповідним національно-культурним організаціям. Після майже піввікової вимушеної паузи почали відроджуватися народні доми польської, румунської, німецької та єврейської громад.
Нова міська влада також погодилася на встановлення в одному з центральних сквериків зробленого за австрійські гроші бюста міжнаціональному євреєві Паулеві Целану, який було урочисто відкрито у червні 1992 р., на появу нових назв вулиць із єврейськими, румунськими, польськими та іншими неукраїнськими прізвищами та портретів на меморіальних дошках із неслов'янськими рисами. Отож усі ці "не наші" імена й обличчя - поряд із "нашими" почали входити у свідомість наймолодшого покоління чернівчан як невід'ємні штрихи історико-культурного обличчя рідного міста.
Ось така коротенька історія тих буремних подій на Буковині.
Підготував Степан Карачко, краєзнавець
Коментарі (0)
Другие новости:
Як заброньованому виїхати за кордон?
З початком дії воєнного стану в Україні запроваджено обмеження на перетин
- 15.11.2024 13:14
КиївПрайд: скандал через співпадіння з Днем пам’яті жертв Голодомору
Співпадіння дат: проблема етики чи випадковість?
- 15.11.2024 12:27
У Чернівцях за клопотанням слідчих поліції взято під варту місцевого наркозбувача
Здійснюючи превентивні поліцейські заходи на території міста Чернівці, правоохоронці з
- 08.11.2024 11:46
Дональд Трамп одержал победу 2024
Психологічна допомога для чоловіків
За допомогу в перетині кордону чоловікам - засудили на 2 роки тюрми
Відповідно до вироку Новоселицького районного суду Чернівецького району, двох
- 31.10.2024 11:40
Какие черты лица у мужчин и женщин, которые изменяют?
Выяснилось, что изменщиков можно отличить по определенным типичным чертам лица
- 30.10.2024 09:01
Введено спрощений алгоритм переведення військових
Новий алгоритм спрощує процедуру переведення військовослужбовців
- 29.10.2024 16:37
Огляд основних воєнних дій в Україні з 21 по 27 жовтня
Союзники та партнери підтримують Україну
- 29.10.2024 09:25
Функції центральної МСЕК виконуватиме Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності.
Уряд України, виконуючи рішення РНБО та Президента, затвердив
- 28.10.2024 15:00
235.jpg "http://1568.cv.ua/")