Ще раз про першу письмову згадку про Чернівці
- 10.05.2009 11:45
Пошуки першої письмової згадки про Чернівці тривав понад 100 років.
Чернівці своєю історією, природною красою, дивовижною архітектурою, щедрою душею своїх мешканців давно зайняло визначне місце в реєстрі українських та східноєвропейських міст. Старовинний початок та історичний розвиток наповнюють його шарм та привабливість для людей, які цікавляться нашим містом і люблять його.
Припускають, що назва міста походить від велелюдного міста-фортеці на південних рубежах Галицької держави, що мало назву "Чернь" або "чорне місто", збудованого на лівому березі річки Прут. Можливо ця назва походила від чорних дубових, перекладених чорноземом, стін фортеці, яка була повністю зруйнована монгольським завойовником Бурундаєм і жителі з 1259 року переселилися на правий берег ріки Прут. З 1359 року місто стало частиною Молдавської держави. Перші письмові згадки про місто були знайдені в рукописах молдавського господаря Олександра Доброго, які він видав львівським купцям 8 жовтня 1408 року. Кожен рік ця дата святкується як офіційний день міста. Місто в той час було розташоване на перехресті шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. З 1457 року воно стало центром проведення ярмарків та адміністративним центром для всього регіону…
Долею самої історії Чернівці знаходяться на перехресті торгових шляхів, що з'єднували європейські держави.
Про грамоту першої письмової згадки про Чернівці
Історія цієї грамоти незвичайна та навіть детективна. Грамота була надана львівським купцям, молдавським воєводою Олександром Добрим в 1408 році. Вона написана церковнослов'янською мовою, яка в той час широко використовувалася в Молдавії для складання подібних документів. Значить вона могла б зберігатись у львівських архівах.
Але ще в 1908 році коли ішла підготовка до святкування 500- річчя нашого міста почались пошуки грамоти з ініціативи відомого історика Фрідріха Кайндля та вже тоді у львівських архівах та ахівах України її не було.
Тоді в 1908 році ходили різні чутки по нашому місті, що грамота згоріла зникла та навіть що вона потрапила до приватного колекціонера який вивіз її в Англію.
З часом про неї можливо і забули.
Розуміючи важність та цінність цього документу три роки тому назад я розробив свій план народної дипломатії та розпочав пошуково дослідницьку роботу. За довгі роки праці в архіві у мене склалися добрі стосунки з архівістами України, Росії, Молдови, Румунії, Канади, Англії.
Мої пошуки цієї грамоти тривали близько 2 роки і буквально 20 жовтня 2007 року прийшов лист з «Державного історичного музею» за підписом кандидата історичних наук Андрія Дмитровича Яновського що грамота є в відділі письмових згадок, фонд №17опис №2 одиниця зберігання 116 і вони готові надати архіву та місту копію грамоти.
Я радий від того, що зміг зробити і свій посильний внесок у відзначення 600-ліття Чернівців.
Як вона потрапила до Москви і там зберігалась у чудовому стані до сьогодні залишається загадкою?
При нагоді, хочу подякувати всім керівникам архівів та музеїв України, Румунії, Молдови та Росії за допомогу у мої пошукові справі та підтримували мене морально.
Особливо хочу подякувати директору «Державного історичного музею» міста Москви Шкурко Олександру Івановичу та завідуючому відділу письмових джерел музею кандидату історичних наук Яновському Андрію Дмитровичу.
Фрагмент грамоти в перекладі звучить так:
«Божою милістю, ми Олександр воєвода господар землі Молдавською уклав з послами і купцями граду Львова наступний митний договір як вони повинні ходити товарами в нашу країну, заплативши митниці менше ніж раніше, а саме: Ті Львівні, які захочуть привести срібло в нашу країну, спочатку продадуть нам скільки нам буде потрібно, а що залишиться, продадуть і іншим…
«У Чернівцях від німецького воза мито - 4 гроші, від вірменського - 6 грошів, від великої рогатої худини - один гріш, від 10 свиней - один гріш. Таке мите чернавське.
У Чернівцях вози не перевіряти, достатньо того, хто купець завіряє, що він не має заборгованого товару: куниць, срібла, воску та добрих коней місцевою породи Від воза з рибою платиться також мито, також як і від остальних.
Це все те, що ми можемо зробити для нашого господаря, короля Польщі, всієї Галичини і Подолії і ми присягаємося зберегти у віка століть, не змінивши нічого з того що написали вище по християнському звичаю…
Свідками при складанні цього договору були: Пан Юрій староста, пан Міхайло з Дорохоя, пан Влад з Сирета, пан Оане Ворник з Сучави, пан Яцько, пан Ляш пахарник, а з боку міста Львова були свідками посли: Мачико Куліковськи, Земірстан Ханес, Ханес Верзест, Русявий Никліус і писар Львова Ханес. Для більшої вірності ми довірили нашому вірному братові Логофету написати і ставити наш великий герб.
Сучава, 6910, жовтень 8.»
Львів’яни отримували право мати в Сучаві свій будинок, тобто свій офіс, але в якому не мали права тримати корчму або варити пиво. За порушення цих заборон Львів’яни могли залишитися без цього будинку… Текст, який безпосередньо стосується стягування митних зборів в Чернівцях займає не більше 7-8 %.
Зміст решти тексту відноситься до інших міст і населених пунктів, як Молдови так і Польщі, Угорщини, Мунтенії, Валахиі, Галичини, Подолії. Приведемо назви цих населених пунктів в порядку їх появи в договорі.
Черновіц, Львів, Сучава Четатя Албе (Аккерман), Тігина (Бендери), Бакеу, Бістріца, Бая, Молдавіца, Брашов, Тротуш, Каменіца (Каменец-Подольськ), Дорохой, Сирет, Хотін, Роман, Нямц (Пятра-нямц), Бирлад.
До слово «Чернівці» зустрічається в документі 6 разів, Львів – 5 разів, Сучава – 19 разів, Тігина 2 рази. В грамоті згадується всього 22 населених пункти.
Про святкування 500-річча Чернівців
А як святкували 101 рік тому наші городяни день свого улюбленого міста?
Про це піде мова далі.
Ініціатива відзначення 500-ліття ювілею належала професору Чернівецького університету доктору Раймунду Фрідріху Кайндлю. На засіданні Чернівецького міського магістрату радник доктор Антон Норст вніс пропозицію належним чином відсвяткувати день 500-річчя першої документальної згадки про Чернівці, що співпадала ще із 60-літнім ювілеєм цісаря Франца-Йосифа та 100-літнім ювілеєм вищої цісарсько-королівської гімназії. Зокрема, професору Кайндлю було запропоновано написати книгу з історії міста. Він вдячно сприйняв цю пропозицію і пообіцяв вчасно справитись із роботою та передати частину книг у розпорядження магістрату. На засіданні магістрату 29 лютого 1907 року, після доповіді радника Вендера, було прийнято рішення посприяти досліднику Кайндлю в написанні історії Чернівців та надати йому допомогу при оформленні ювілейного видання книги.
Підготовка до святкування розпочалася ще весною того ж року. Всі городяни мали змогу підключитися до цього дійства і таким чином виявити шану та любов до рідного міста. Загальну підтримку отримала пропозиція затвердження міського прапора та герба.
З цією метою президія Буковинської крайової управи звернулася до архівів Відня із запитом стосовно герба міста Чернівці. Однак відомостей про це не було виявлено ні у міністерстві внут-рішніх справ, ні у придворному архіві.
За свідченням відомого дослідника історії міста Франца Адольфа Віккенгаузера, місто Чернівці мало герб ще у 1784 році.
І хоч підтвердити ці дані документально не вдалося, проте було знайдено першу міську печатку. На ній зображено відкриту міську браму із сімома зубцями, над якими - у два ряди - розташовано вісім каменів (цеглин). У центрі брами знаходився державний герб: двоголовий цісарський орел, на грудях якого - щиток, перетятий горизонтальною лінією. Внизу під міськими воротами вміщено дві перехрещені лаврові гілочки. Зробивши повний детальний опис зображеного на печатці, надіслали клопотання про затвердження герба міста Чернівці до міністерства внутрішніх справ Австро-Угорської імперії.
20 червня 1908 року міністерство внутрішніх справ повідомило Буковинську крайову управу про те, що, "Його цісарсько-королівська Величність високим рішенням від 18 червня цього ж року дозволила використання герба міста Чернівці згідно з доданим описом правильного зображення. Про це необхідно сповістити міську управу, а для виготовлення диплома слід надіслати збір у сумі 330 корон". В архівному фонді Буковинської крайової управи зберігся опис затвердженого герба нашого міста: червоний щит, на ньому - увінчана сімома зубцями кам'яна міська брама; над зубцями - вісім вільно ширяючих каменів у два ряди по 4, причому, камені верхнього ряду дещо менші, ніж нижнього; у відкритих воротах видніється червоноязикий, позолочений двоголовий орел, обидві голови якого увінчані золотими коронами, у правій лапі - меч і скіпетр, у лівій - держава; на грудях двоголового орла - червоний щиток, перетятий сріблястою лінією, оповитий ланцюгом ордена Золотого Руна. По центральному краю орнаментальна бронзова облямівка щита завершена срібною мурованою короною з п'ятьма помітними виступами.
Одночасно міська влада потурбувалася і про прапор. Виявилося, що дозвіл на використання зображення герба міста та цісарського орла на міському прапорі надала прихильна до Чернівців цісарева Марія Терезія ще в 1834 році.
Отож до святкування 500-річчя першої документальної згадки про Чернівці місто отримало офіційні герб і прапор.
Напередодні ювілею в чернівецьких газетах з'явилося чимало статей з історії міста. Найбільше матеріалів вмістила газета "Czernowitzer Allgemeine Zeitung". Серед них варто назвати статті д-ра Кайндля: "Перша документальна згадка про Чернівці", "Цісар у Чернівцях 1751, 1855, 1880 років", "Перша присяга в Чернівцях"; статтю д-ра Менчеля "Чернівці", д-ра Преліпчану "Геологічний опис Чернівців та околиць", статтю бургомістра Фюрта "Ювілей", віце-бургомістра д-ра Вайсельбергера "Свято 500-ліття крайового міста Чернівці" та інші.
До урочистостей місто набуло святкового вигляду: на вітрі майоріли крайові хоругви, будинки гарно прикрасили, ввечері засвітилися сотні ліхтариків. Особливо виділялося приміщення ратуші. Його прикрасили згідно з планом, розробленим архітектором Зайнгольдом. Заздалегідь зробили ремонт у залі засідань: замість старої підлоги вистелили паркет, встановили трибуну, облаштували окремий вхід для репортерів газет. Оздобили фасад. З електричних гірлянд виклали графічні зображення герба міста та цісарського орла. Про святкову дату нагадував і плакат із написом 1408-1908.
Від імені магістрату всім містам-побратимам було надіслано запрошення на урочистості. Першими на свято прибули представники Відня: віце-бургомістр д-р Ноймайєр з міськими радниками Томолою та Найдлем. На вокзалі їх зустрічали бургомістр Фюрт і радники Лео та Гайнріх. Від керівництва християнсько-соціальної партії гостей з Відня вітали Адальсбергер зі студентами.
Ввечері 17 вересня прибули представники Львова та Кракова: бургомістр Ашкеназі, віце-бургомістр Сючинський із сімома радниками, президент Кракова Лео, депутат сейму Саве та д-р Ернест Бандуровський.
Віденські гості повечеряли в ресторані "Чорний орел", наступного дня поснідали в кафе "Європа", після чого в супроводі бургомістра Фюрта, віце-бургомістра Вайсельбергера, радників Лео Брунштайна, Галіпа та д-ра Кайндля здійснили екскурсію містом. Віце-бургомістр Відня Ноймайєр був зачарований красою Чернівців.
Свято розпочалося в Синодальній залі резиденції буковинських митрополитів. Серед присутніх були: президент краю Октавіан барон Блайлєбен з дружиною, д-р граф Ецдорф, архієпископ д-р Володимир Репта, генерал-майор Екгард-Францесконі разом з комендантом корпусу Карлом графом Ауерспергом, віце-бургомістр Вайсельбергер, заступник крайового маршалка д-р Смаль-Стоцький з дружиною, румунський консул Джорджеску, крайові радники Захар, Сіміонович, д-р Штраухер та інші.
Спершу відбулася святкова церемонія освячення міського прапора. Бургомістрові вручили почесний ланцюг і диплом. В останньому йшлося про те, що міщани передають прапор і ланцюг під захист теперішнього бургомістра пана Фелікса, рицаря Бреве, названого Фюртом, цілими і непошкодженими. Вони повинні передаватися його наступникам. І так має бути в усі часи.
У церемонії освячення прапора взяли участь Габріела фон Блайлєбен, Еліза баронеса Василько, баронеса Фюрт, президент краю Октавіан Блайлєбен, заступник крайового маршалка д-р Смаль-Стоцький, генерал-майор Екгард-Францесконі, представниці німецького, українського, румунського, юдейського, польського жіночих товариств. До древка прапора прикріпили освячені в національних храмах стрічки.
Зі святковою доповіддю виступив д-р Раймунд Кайндль. Після нього з вітальною промовою до присутніх звернувся бургомістр Фюрт. Він говорив про дружні стосунки всіх націй міста, об'єднаних спільною господарською діяльністю, про те, що з містечка, як його раніше називали, Чернівці стали містом із сучасним рівнем благоустрою, де виросли величні споруди, проведено водопровід, кана-лізацію, освітлення та прокладено трамвайну лінію.
Привітали городян і гості - представники Відня, Кракова та Львова.
Вітальні телеграми надіслали архі-єпископ д-р Більчевський, міністр внутрішніх справ д-р фон Бінерт, кра-йовий маршалок барон Василько, принц Гоенлое та інші.
Ввечері в міському театрі відбулася святкова вистава, в якій взяли участь представники всіх національно-культурних товариств краю.
Ювілейне свято закінчилося прийомом у залі засідань магістрату. На ньому побували представники міської влади, репортери газет, гості та найпочесніші громадяни міста.
Попередньо планувалися ще й народні гуляння, але тут свої корективи внесла природа: вже зранку 20 вересня розпочався дощ, який не вщухав протягом усього дня. Про цю неприємність Буковинська крайова управа навіть сповістила міністерство внутрішніх справ у Відні. Проте, незважаючи ні на що, свято вдалося.
До ювілею міста у видавництві Пардіні вийшла розкішна книга "Історія Чернівців з найдавніших часів до сьогодення, присвячена 60-літньому ювілею Його Величності Цісаря Франца Йосифа, та в пам'ять про першу документальну згадку про місто Чернівці". Автор книги - Раймунд Фрідріх Кайндль. На її видання було виділено 1800 корон. Варто зазначити, що цю книгу перекладено українською мовою, і сьогодні вона доступна всім, хто цікавиться історією нашого міста до початку ХХ століття. До слова, відзначення 500-го дня народження Чернівців обійшлося місту в 22 695 корон, що на той час було досить немалою сумою.
Надіюсь, що в 2108 на 700 літній ювілей про це розкажуть архівні документи.
Степан Карачко, краєзнавець, для "Платинової Буковини".
Коментарі (0)
Другие новости:
Як заброньованому виїхати за кордон?
З початком дії воєнного стану в Україні запроваджено обмеження на перетин
- 15.11.2024 13:14
КиївПрайд: скандал через співпадіння з Днем пам’яті жертв Голодомору
Співпадіння дат: проблема етики чи випадковість?
- 15.11.2024 12:27
У Чернівцях за клопотанням слідчих поліції взято під варту місцевого наркозбувача
Здійснюючи превентивні поліцейські заходи на території міста Чернівці, правоохоронці з
- 08.11.2024 11:46
Дональд Трамп одержал победу 2024
Психологічна допомога для чоловіків
За допомогу в перетині кордону чоловікам - засудили на 2 роки тюрми
Відповідно до вироку Новоселицького районного суду Чернівецького району, двох
- 31.10.2024 11:40
Какие черты лица у мужчин и женщин, которые изменяют?
Выяснилось, что изменщиков можно отличить по определенным типичным чертам лица
- 30.10.2024 09:01
Введено спрощений алгоритм переведення військових
Новий алгоритм спрощує процедуру переведення військовослужбовців
- 29.10.2024 16:37
Огляд основних воєнних дій в Україні з 21 по 27 жовтня
Союзники та партнери підтримують Україну
- 29.10.2024 09:25
Функції центральної МСЕК виконуватиме Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності.
Уряд України, виконуючи рішення РНБО та Президента, затвердив
- 28.10.2024 15:00
235.jpg "http://1568.cv.ua/")