Які основні причини краху освітньої системи України
- 02.03.2011 13:52
Колапс освітньої системи в Україні має три джерела і три основні складові. Це - архаїчна система управління освітньою галуззю, відсутність ефективного фінансового менеджменту в освіті, катастрофічне відставання освітнього життя від суспільних потреб.
Про це пише доктор педагогічних наук, професор Ігор Лікарчук.
За його словами, незважаючи на те, що за роки незалежності змінилися суспільні запити, державна ідеологія та економіка, а відповідно і вимоги до освіти, система управління не зазнала особливих змін: "Більш того, в процесі численних адміністративних реформ вона багато чого втратила. Зокрема зникла чітка "управлінська вертикаль". У результаті Міністерство освіти і науки лише формально впливає на призначення і діяльність керівників обласних органів управління освітою, не кажучи вже про керівників регіонального рівня і директорів загальноосвітніх навчальних закладів".
Замість цього за роки незалежності система управління українською освітою придбала інші риси. "У першу чергу досягла свого апогею абсолютизація влади бюрократії в системі освіти. Яскравим підтвердженням тому є останні звільнення та призначення ректорів низки українських університетів, прийняття місцевими органами влади рішень про ліквідацію загальноосвітніх шкіл за мовною ознакою і без узгодження із споживачами їхніх освітніх послуг, ситуація з виданням підручників і тому подібне", - пише І. Лікарчук.
За його словами, в той час, коли у всіх розвинених країнах світу однією з головних складових реформування системи освіти є децентралізація управління освітніми закладами, перехід до самоврядних форм управління ними, в Україні проходять протилежні процеси.
"Це ж стосується і контролю за освітньою діяльністю. Якщо в інших країнах такий контроль здійснюють численні громадські організації педагогів і роботодавців, діяльність яких підтримує і ініціює держава або уповноважені та незалежні владні структури, то у нас всі контрольні функції зосереджені в руках освітнього міністерства, - зазначає професор. - Іншими словами, в Україні створена така система управління галуззю, яка забезпечила відомчу приватизацію освітньої політики, бюрократичний реванш, корупцію і масову безвідповідальність за результати діяльності системи в цілому ".
Другим чинником кризи в освітній системі України автор називає економічну ситуацію в цій галузі: "За постійними розмовами про недостатнє фінансування освіти в державі забули, що є таке поняття, як ефективне управління освітніми фінансами".
І. Лікарчук наголошує на необхідності змінити загальну методологію фінансування освіти. За його словами, мова йде про перехід від фінансування витрат на утримання закладів освіти до фінансування витрат на навчання одного учня, студента, слухача за принципом своєрідної "освітньої кошика" - так, як це робиться в ряді країн світу.
"Третє джерело і третя складова колапсу зумовлені тим, що українська освіта протягом останніх двадцяти років втратила суспільні орієнтири своєї діяльності, не навчилася орієнтуватися на освітні запити суспільства і його окремих громадян. В Україні, на відміну від інших держав світу, не існує практики формування освітніх цілей громадянським суспільством", - пише професор.
Коментарі (0)
Другие новости:
- 11.04.2026 15:05
Які помилки з технікою найчастіше трапляються під час нового ремонту
Новий ремонт часто сприймають як етап, коли головне
- 11.04.2026 13:36
Російська дезінформація перед виборами в Угорщині: як намагаються вплинути на підтримку Орбана
Напередодні парламентських виборів в Угорщина активізувалися
- 10.04.2026 18:21
- 10.04.2026 12:22
ЄС збільшив закупівлі російського газу. Чому це відбувається?
У першому кварталі 2026 року країни Європейський Союз суттєво
- 09.04.2026 23:33
Жорстокий інцидент у Гостомелі: в магазині Фора вбили собаку
За попередньою інформацією, собака перебував на території або
- 07.04.2026 23:10
У Чернівцях новобудови перевищили $1000 за м2
Первинний ринок: попит зростає, ціни змінюються нерівномірно
- 02.04.2026 23:49
.jpg)
Підсумок подій тижня 6-12 квітня
Супертанкери знову в Ормузькій протоці після перемир’я